До війни в Україні я працював маркетинг-директором у великій IT-компанії. Але роки невизначеності сильно вплинули на мій фізичний та емоційний стан. У певний момент я зрозумів, що більше не можу жити так, як раніше, і прийняв складне рішення — залишити дім і почати життя з нуля.

Цей шлях привів мене на Балі. Там багато що змінилося. Я відпустив гонитву за статусом, кар’єрний тиск і матеріальні відволікання. Почав знову помічати прості речі — тихі краєвиди, щирі розмови, відчуття присутності. Мої цінності змінилися.

На Балі я познайомився з людьми з різних частин світу — багато хто з них також проходив власний шлях трансформації. Серед них був Еліас — дизайнер із Санта-Моніки, Каліфорнія. Він залишив мейнстрим модної індустрії, щоб працювати над дизайном без поспіху і зайвого шуму. Ми залишилися на зв’язку.

Повернувшись до Європи, я не міг знайти одяг, який відповідав би моєму новому внутрішньому стану. Хотілося чогось простого, якісного і довговічного. Але всюди траплялися або гучні бренди, або переоцінені речі, або швидка мода, яка швидко втрачає форму.

Тоді я згадав про Еліаса і написав йому.

Я поділився своєю ідеєю — і він одразу її зрозумів. Ми проводили довгі дзвінки, обмінювалися мудбордами і нічними голосовими повідомленнями. Так народилися перші речі Yes Unless.

Тихе поєднання розслабленої ясності Санта-Моніки та європейської майстерності — кожна річ створена з увагою і розрахована на довге життя.

Я носив їх майже щодня — і люди постійно запитували, звідки вони.

Тоді я зрозумів, що не один.

Так і з’явився Yes Unless.

З ясності. З потреби.

З рішення сказати «так» тому, що справді має значення — і «ні» всьому іншому.